далекі спогади......частина друга...

Вона підійшла до Нього в його руках була чашка чаю, може кави, ні, чаю, Він кави не любить, також лежало 4 кусочки молочно- білого шоколаду, Він його залишив для неї. Побачивши цей шоколад їй на думку спав інь і ян, так само дві половинки, жіноче — чоловіче, темне — світле, пасивне — активне…
Вона з’їла шоколад, вона ж любить шоколад…

-Йдемо? Бо я замерзла чекаючи маршрутку…
-Так, йдемо…Він поцілував її в губи ніжно, коротко… Їй здалося, що до її губ торкнувся ангел…

Вони вийшли з маршрутного таксі, моросив дощ, її волосся скудрявилося від вологої погоди, а Йому це завжди подобається, Він завжди просить, щоб вона не випрямляла свої кудрі…

Вона не пам’ятає, чи то морозило її від холоду, чи від якогось невідомого майбутнього, в якийсь момент їй захотілося втекти далеко, дуже далеко від самої себе, тоді вона притулилася до Нього, Він її сильно обняв і вона відчула, що страх відлетів разом з дощовим вітром…
- Ми можемо повернутися назад… Ти впевнена?
- Так, Ти, ж знаєш, що я ніколи не відступаю…
Вони зайшли в готель (так було задумано, це мала бути нейтральна територія) тримаючись за руки, Він підійшов на ресепшну щось улагоджував, вона стояла трохи збоку і милувалася Ним, Він ж у неї є найсолодший, найніжніший…

Ключі задзвеніли у Його руці, вона замітила №39, піднявшись на 3 поверх вона провела рукою по стіні, Він відкрив номер, пропустив її вперед, зайшовши вона почала оглядати кімнату, вона ж завжди є цікава до всього…
Кімната була гарна, у ній панувала затишна атмосфера, ніжні кольори, додавали їй спокою…
Він підійшов до неї, сказав, що є тепла вода, чогось їй це запам’яталося дуже чітко…
Він поволі розстебнув її пальто, зняв… посадив її на тумбочку для одягу, почав знімати чобітки, знімаючи Він проводив своїми пальцями по її ногах, це настільки витончено виглядало… прийшла черга плаття, Він трохи заплутався, але вона Йому допомогла, Він покрив її тіло поцілунками, як покриває осінь землю листям не залишаючи жодного клаптика без листочка…
Вона почала знімати Його одяг… і в мить обняла його щосили, притиснулася своїм серцем до його і їй здалося, що вони вистукують єдину мелодію, так ритмічно в такт, мелодію кохання…
Він взяв її на руки, підійшов до дзеркала і вони обоє побачили своє відображення …

четвер, 26 лютого 2009 р.