далекі спогади......частина перша...

Ранок… Вона прокинулася, як завжди, хотіла ще поніжитися, але в голову зразу зайшли думки про сьогодні… Так, для неї сьогодні буде особливий день, вона зовсім не знала як все почнеться, як вона себе має вести, але вірила, що любов в її серці дасть поштовх… Вона не боялася, вона рідко чогось боялася, просто хотіла, щоб все було ідеально…
Прийняла душ, вийшла і почула телефон, який вигравав солодку пісню для неї, вона усміхнулася, бо знала, що це дзвонить Він:
-Доброго ранку, моя маленька(тоді так Він її ще називав), ти пам’ятаєш на котру ми зустрічаємося?
-Доброго, так, звичайно пам’ятаю…
-Ок, я тебе чекаю, там де домовилися…Я тебе люблю.
-Я приїду, я тебе теж, дуже сильно!!!
Вона стала перед дзеркалом, провела рукою по лиці, шиї, між грудьми дійшла до пупка, вона не мов вивчала, якусь невідому до сьогодні фігуру, оглядала кожен сантиметр свого тіла, вона знала, що сьогодні це станеться, вона цього дуже хотіла, бо любов до нього не знала меж, вона хотіла, щоб це був саме Він, вона хотіла подарувати себе для нього всю, без залишку…


Коли вона думала про Нього, її душа наповнювалася світлом, завжди на лиці з'являлася усмішка, відкрита, може навіть по-дитячому наївна….

Вона стояла на зупинці падав дощ, пальто її рятувало, а то плаття було коротеньке під яке задував весняний вітер, ще холодний…

Ну все треба виходити з маршрутки, вона набирає номер телефону, а серце б’ється як ніколи швидко, навіть надто швидко, в неї завжди б’ється серце швидше ніж у всіх, гудки, довгі гудки, холодно…
-Ти де???
-Сиджу за столиком, о я тебе бачу, що в тебе під пальтом? Щось коротке??
-А я як завжди не бачу, блін, так коротке чорне плаття, ти його ще не бачив…
Вона перейшла дорогу і попрямувала за вказаним Ним напрямком…...

середа, 25 лютого 2009 р.