Чари снігу

стояти посеред лісу і відкривши рот ловити сніжинки язиком... відчувати як вони немов голочки сідають на кінчик язика, а потім починають танути і стає тепло тепло....
танцювати при світлі фар і дивитися як падають сніжинки... крутитися, світ в той момент зупиняється, тільки музика, світло сніжинки і Ти...
Так солодко буває дуже рідко... казкова хвилина триває вічність, а ти серед них, балеринок-сніжинок, так саме балерин, вони граціозно танцюють свій танець... вітер підхоплює їх своїм ритмом і вони, кожна, різна, танцюють, без репетиції без повторення, так, цей танець має бути казковий, так це ж їх перший і останній вихід, так вони повинні бути неперевершені....
І коли піднімаєш голову вверх, то починаєш летіти, все вище і вище до них, піднімає руки вгору і крутишся, так летиш до них...
найкраще на них дивитися в ночі при тьмяному світлі, тоді розумієш скільки в світі дива, скільки багато є речей заради чого варто жити...
А потім прийшовши додому з цієї казки, робиш чай і сідаєш на тепле підвіконня і милуєшся снігом і вогниками на будинках....

понеділок, 23 лютого 2009 р.