я ж не біла ворона...

Заздрість, заздрість, ну скажіть мені, хіба це добре???
Чого я завжди мушу стати об'єктом заздрісних зазіхань, я така сама як всі, може й не така я просто прагну кожен раз удосконалюватися, а вони нічого не роблять...
А то тягнеться з самого дитинства, колись мамі заздрили, як то її донечка маючи 1,5роки, ходила з мамою пішки і не просилася на ручки, я й тепер можу годинами ходити і не замучуюся... Потім чого в мене так швидко росте волосся і чого воно таке кучеряве...А після таких питань я починала хворіти...
І тепер те саме, а чому ти така худа а як ти так похудала на 5 кг(маючи 50кг я за один день скинула до 45кг, бо мала сильне отравлення і взагалі якщо мене б почали на 30хв пізніше відкачувати, то б мене зараз тут не було), а вони говорять треба й нам так отравитися, тупа людська натура, тупа і все...
А як то в тебе таке густе волосся?? Ти що його не крутиш???
-Ні, я його випрямляю і воно далі крутиться...
Найкращі подруги завжди завидували, що в мене хлопці були кращі за їхні і починали робити мені пакості, останній раз я так і зрозуміла хто мені друг, а хто ні...
Чого не взяти і потішитися за людину, чого???
А починати по-чорному заздрити, звичайно, ще й є біла заздрість, вона мені здається навіть в деякій мірі стимулює людину ставати кращою, прагнути чогось більшого... А не просто робити все на зло, щоб мені було так само погано як і їм....

понеділок, 2 березня 2009 р.